Автор: Марта Кагуй
Розкажіть про заклад та його концепцію?
Насправді, все почалось з того, що я з дитинства обожнював готувати, але вирішив вступити на програміста. Потім зрозумів, що ІТ-сфера – це не справа всього мого життя, адже я обожнюю кухню. Я працював у різних львівських закладах, але мені завжди хотілось свого. Ще до карантину я познайомився з шефом Миколою і ми вирішили разом започаткувати новий гастрономічний напрямок у Львові — мексиканську кухню.
Одного разу, я дивився фільм «Людина-мураха», де головний герой їв тако. Я також захотів спробувати, але у Львові не знайшов жодної доставки. Десь так з’явилась перша ідея того, що цьому місту не вистачає мексиканської їжі. Я почав вивчати цю всю історію та дійшов висновку, що у нашому місті не вміють готувати смачно мексиканську кухню і це потрібно виправити.
Перші свої тако я приготував вдома з кукурудзяного борошна, усім, хто куштував — сподобалося, але це все було не те. Тоді я почав піврічний забіг з пошуків правильного борошна. Вже під час ремонту ми з Миколою проробляли багато різних рецептів та начинок, і вийшли на той самий за яким готуємо зараз. Концепція нашого закладу дуже проста — вже близько трьох місяців ми готуємо смачні мексиканські тако.
Чи їздили Ви в Мексику?
Мені доводилось вивчати їхню культуру по фільмах та серіалах, адже я не мав можливості поїхати в Мексику. Чесно кажучи, ми з Миколою переглянули безліч відео по приготуванню тако, витратили близько трьох тижнів на проробки і все одно розуміємо, що ще є з чим працювати. Як виявилось, це не те саме, що приготувати суші чи піцу, все набагато складніше, адже у Львові немає професіоналів, які підкажуть і допоможуть.
Чи не складно було відкривати заклад після карантину?
Дуже складно! Я забув, що таке сон (посміхається). Морально складно, адже ніхто не знає, що буде завтра, але ми завжди стараємось працювати і вдосконалюватись.
«Тасо Тасо» мав відкритися раніше, але за тиждень до відкриття всі основні дійові особи: шеф, я та адмін — захворіли на коронавірус і все затрималось ще на 2-3 тижні. Було важко морально, бо ти розумієш, що витратив багато часу, сил та ідей для закладу, але через ситуацію зі здоров’ям просто сидиш на місці і не можеш нічого зробити. Було страшно.
У Вашого закладу є міні-легенда про Альберто і Василя, розкажіть про неї детальніше.
Так, справді, це реальні люди. У легенді йдеться про створення «Taco Taco», як нібито Альберто та Василь після знайомства з текілою створили неймовірні тако і справжній мексиканський заклад. В моєї рідної сестри є подруга, яка живе в США і там вийшла заміж за мексиканця Альберто. Тобто це реальна людина, завдяки якій я багато дізнався про їхню культуру, традиції та історію.
Ми спілкуємося з Альберто по zoom, і він у захваті від того, що в Україні захоплюються їхньою культурою і завжди намагається допомогти нам з автентичними рецептами чи порадами, якщо потрібно. Навіть маму свою підключив до цього, це вона допомагала нам з правильним рецептом для меню. Він кожного разу запрошує мене приїхати в гості та познайомитися з культурою наживо, сподіваюся одного дня справді потрапити туди.
Які страви порекомендуєте спробувати в першу чергу?
Ми створили меню, в якому кожен знайде щось для себе. У нас є шість видів тако: зі свининою, з курятиною, з телятиною, рибний, веганський та з креветками. Спочатку в нас була ідея зробити моно продукт, але потім вирішили захопити більший спектр страв: супи, салати, снеки та багато іншого. В першу чергу рекомендую спробувати «Улюблений суп Фріди Кало» – це гарбузово-кукурудзяний суп, який є моїм фаворитом. Щодо тако, то обов’язково «Аль пастор», туди ми додаємо спеціальний маринад, який дуже довго шукали. І в доповнення до цих страв ідеально підійде текіла із сан грітою, тобто томатним напоєм зі спеціями, який готує рецептори до споживання алкоголю.
Чи є цікаві історії, пов’язані із закладом?
Безліч! (посміхається). Кожного дня стається щось нове, смішне і цікаве. Під час ремонту ми зняли гіпсокартон і знайшли під ним стару цеглу на якій було написано ім’я Марія. Хлопці, які чистили її, розказали, що це лімітована версія цегли австрійського пана, який її виробляв. Марія – це, мабуть, коханка або дружина. Зараз одна така цегла коштує близько 35-40 євро. Ми жартували, що продамо її, але, звичайно, залишили, як пам’ять.
Розкажіть про особливості інтер’єру та посуду.
Проблема мексиканської кухні полягає в тому, що в Україні вона не поширена, відповідно виникає багато нюансів щодо посуду, деталей інтер’єру та інгредієнтів. В нашому закладі майже усі елементи декору та посуд — це хендмейд. Навіть килимки, які лежать на сидіннях другого поверху — це ліжники з гуцульськими орнаментами, які ми знайшли в селі на стриху.
Кактуси для закладу — це здобутки усієї нашої родини. Половина з них приїхали від моєї мами, інша частина — від родичів. А ще є найбільший кактус, то йому понад 20 років. Його передали, можна сказати, у спадщину колись моїй сім’ї і ось через купу років він ідеально вписався у наш заклад.
Люстра над сходами — родом з 78-го року. Вона також дісталась нам від родичів, колись вона висіла в них вдома. Коли її привезли, в нас не було інструкції як її складали, і ми робили це інтуїтивно. Залишились зайві деталі, але вона все одно ідеальна. (Посміхається)
Стосовно малюнків на стінах, то я дуже хотів, щоб у закладі були розписи, але зовсім не хотів використовувати кліше через які наші люди звикли сприймати Мексику: черепи, Фріда Кало, перчики, тако, сомбреро. І тому, на одному з малюнків — лучадор, мексиканський боєць. А інші розписи — це ескізи львівського художника, який оформляв заклад.
Ми завжди стараємося знаходити щось цікаве та доповнювати наш інтер’єр. Наприклад, зовсім скоро мають приїхати укулеле з ручним розписом франківської художниці.
Які у Вас плани на майбутнє?
Ще у плануванні закладу ми закладали ділянку де можна буде танцювати. Дуже хочемо запрошувати музикантів у Тасо Тасо, щоб люди танцювали в ньому, голосно сміялися, говорили між собою — формат вечірньої міні-тусовки. Але, на жаль, через обмеження не всі плани ми можемо здійснити одразу. Також ми хочемо, щоб люди приходили до нас навіть зі своїми тваринами, ми пет-френдлі тож готові приймати усіх гостей. Взагалі маємо дуже багато ідей над якими і зараз працюємо, тому слідкуйте, буде цікаво. Якщо говорити про плани на майбутнє загалом, то я планую розвиватись у межах Львова, хочу відкривати заклади різного типу під одним брендом. Думаю, що наступним моїм проектом буде кондитерська. Я хочу створювати атмосферні концептуальні заклади, де кожен зможе відпочити. Вважаю, що завжди треба працювати, якщо ти чогось хочеш, просто працюй і твоє до тебе прийде.